Усі три опитування виборців вказали на те, що новим президентом Польщі став Броніслав Коморовський. «Виграла наша польська демократія»,- заявив вчора кандидат у президенти, висуванець правлячої партії «Громадянська платформа». «Але на відкоркування шампанського почекаємо до ранку», – намагався стримуватись Коморовський від передчасного святкування.
Два екзитполи дали Коморовському 51%, а його конкуренту, висуванцю партії «Права і справедливість» Ярославу Качинському – майже 49%. Третє опитування на виходах з виборчих дільниць виявилось ще прихильнішим до Коморовського, який відповідно до цього опитування отримав 53% голосів виборців, що на 6% більше, ніж у його конкурента. Після обробки 95% голосів станом на сьогоднішній ранок, Коморовський випереджує свого суперника на 5%.Ярослав Качинський, який висунув свою кандидатуру на президентських виборах після трагічної загибелі свого брата-близнюка та тоді президента Польщі Леха в авіакатастрофі під Смоленськом, став на цих президентських виборах основним конкурентом Коморовського.
І хоча ще напередодні висунення Ярослава Качинського оглядачі впевнено прогнозували перемогу Коморовському якщо не в першому турі виборів, то вже точно в другому, з наближенням дати виборів підстав для такої впевненості ставало все менше. Ще на початку травня різниця у рейтингах двох основних кандидатів вимірювалась двозначним числом, а вже за місяць ця різниця становила менше 10%.
Якщо в США проблемою традиційно є те, що в Конгрес та Білий дім приходять представники різних політичних сил, то в Польщі – навпаки – виборці можуть хвилюватись через надмірну монополізацію влади однією партією.
Після першого туру виборів, що відбувся 20 червня, коли Качинський з його 36,5% лише на 5% відставав від Коморовського, однозначно прогнозувати результати другого туру виборів брались не багато. Справа в тому, що сезонний фактор відпусток та нищівна повінь, яка захлинула в тому числі і Польщу, могла зіграти не на руку представнику «ГП».
Тепер знову у Польщі є монолітна правляча еліта, адже тепер і президент є представником «Громадянської платформи», і уряд Дональда Туска спирається на парламентську більшість «ГП».
Якщо в США проблемою традиційно є те, що в Конгрес та Білий дім приходять представники різних політичних сил, то в Польщі – навпаки – виборці можуть хвилюватись через надмірну монополізацію влади однією партією. Так, у свій час прем’єру Ярославу Качинському довелось звільнитись, щоб його брат зміг спокійно продовжити бути президентом. Як відомо, тоді правління братів Качинських з сарказмом називали «демократією близнюків». Про те, як з цим будуть справлятись у «ГП» цього разу, побачимо лише згодом.
На відміну від братів Качинських, які сповідували досить консервативну зовнішню політику щодо ЄС та дотримувались жорсткої позиції у відносинах з Росією, у Бронісава Коморовського менш критичний погляд на Москву. Більше того, його політичний шеф – Дональд Туск – у дуже приятельських відносинах зі своїм російським колегою Владіміром Путіним. Подейкують, що після смоленської трагедії відносини між двома прем’єрами потеплішали ще більше.
Безумовно, тепер «ГП» міцно закріпилась при владі. Високий результат на виборах висуванця «ПіС» дало йому квиток у сильну опозицію. І Качинський цей квиток, як і власну поразку на виборах, прийняв без вагань. Він привітав свого опонента з перемогою не після оприлюднення офіційних результатів виборів, а як тільки почув результати екзитполів. Українським політикам, які навіть після п’яти місяців після завершення продовжують вважати, що перемогу у них вкрали, є чому повчитись.
У ході передвиборної кампанії Коморовський зобов’язався тісно співпрацювати з урядом Туска, щоб за п’ять років приєднати країну до єврозони, вивести з Афганістану польський військовий контингент у 2012 році, сприяти впровадженню ринковим реформ та дотримуватись політики секуляризації, відділяючи католицьку церкву від держави.
Ще перед виборами і політичні аналітики, і окремі польські дипломати зізнавались, що політика Варшави щодо Києва не зміниться безвідносно до того, хто з двох фаворитів виборів переможе на президентських перегонах. Утім, незважаючи на те, як складуться відносини двох дружніх до Росії президентів – Броніслава Коморовського та Віктора Януковича, мало хто вважає, що їхні відносини будуть хоч трохи нагадувати дружбу Кучми та Кваснєвського чи Ющенка та Качинського.
